Григорій Васильович Пляцко

(14.04.1928 - 11.09.2011)

Григорій Васильович Пляцко народився 14 квітня 1928 року в селі Острівок Сокальського району Львівської області. В 1950 р. закінчив з відзнакою механічний факультет Львівського політехнічного Інституту за спеціальністю інженер-механік.

У 1954 р. вступив в аспірантуру при Інституті машинознавства і автоматики Академії наук України (з 1964 р. - Фізико-механічний інститут АН України).

Після навчання в аспірантурі 1957 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему "Нестаціонарні задачі теплопровідності і термопружності", де розв'язав низку нових задач теплопровідності і термопружності, які можна безпосередньо використовувати у розрахунках на міцність елементів енергетичних агрегатів. Працював на посаді молодшого, а з 1961 р. старшого наукового співробітника.

З 1973 р. переведений у Львівський філіал математичної фізики Інституту математики АН України (з 1978 р. - Інститут прикладних проблем механіки і математики АН України).

З 1975 по 1999 рр. - завідувач відділу фізико-механічного моделювання. Під його керівництвом створена лабораторія для дослідження фізико-механічних процесів у твердих тілах, зумовлених локальними імпульсними потоками енергії. Одержані в цьому напрямку результати дали можливість створити ряд нових технологій для приладобудівних і машинобудівних підприємств.

У 1974 р. захистив докторську дисертацію "Дослідження особливостей напружено-деформованого стану в елементах конструкцій при інтенсивному локальному нагріві з метою оптимізації їх зміцнення". В 1982 р. йому присвоєно звання професора.

Упродовж 1965-1967 рр. Г.В.Пляцко розробив і вперше впровадив у практику технологію виготовлення оболонки електронно-променевого приладу з волоконною оптикою. З 1967 р. керував дослідженнями з розробки оптимальних теплових режимів локального відпуску зварних з'єднань конструкцій оболонкового типу особливого призначення, за що в 1975 р. йому присвоєно звання Лауреата Державної премії УРСР у галузі науки і техніки. З 1975 р. керував цільовими дослідженнями згідно з планом сумісних робіт між Мінмашем СРСР і АН УРСР у галузі гідроакустики.

З 1985 р. був членом робочої групи НДР на замовлення Мінавіа-Лрому СРСР і брав безпосередню участь у розрахунках режимів заморожування і відігріву аеродинамічної труби, а також розрахунку на міцність її вузлів. Робота виконувалась згідно з Програмою фундаментальних досліджень з комплексної проблеми "Машинобудування і технологія" на 1989-2000 рр.

Суттєвих результатів досягнуто при вивченні нерівноважних процесів і явищ, що виникають у напівпровідникових та металооксидних матеріалах функціональної електроніки при дії високоінтенсивних імпульсних потоків лазерного випромінювання, які були покладені в основу нового наукового напрямку інституту - "Фізичне матеріалознавство" Серед них варто відзначити такі:

• Проведено комплекс експериментальних досліджень і математичне моделювання розподілу температурних полів в зоні дії лазерного випромінювання та особливості формування просторових дисипативних структур при нерівноважній рідкофазній кристалізації напівпровідникових шарів.
• Встановлені основні фізико-механічні закономірності нерівноважної рідкофазної епітаксіальної кристалізації напівпровідникових шарів та твердофазної дифузії домішок і перерозподілу власних електрично активних дефектів структури при дії імпульсів лазерного випромінювання мілі-, мікро- та наносекундного діапазонів.
• Вивчено еволюцію перерозподілу дислокаційної субструктури і концентрації електрично активних дефектів в зоні дії імпульсів лазерного випромінювання та запропоновано феноменологічну модель формування приповерхневих бар'єрних структур в кристалах халькогенідів кадмію і ртуті.
• Встановлені фізико-технологічні закономірності процесів гомогенного випаровування багатокомпонентних напівпровідникових і надпровідникових металооксидних матеріалів та конденсації тонких плівок цих сполук з лазерної ерозійної плазми в активному середовищі.
• Вивчені процеси реактивної лазерної кристалізації, відпалу термомеханічних напружень та модифікації фотолюмінесцентних властивостей тонких шарів і нанорозмірних порошків окисних люмінофорних матеріалів.
• Досліджені процеси структурно-фазових трансформацій в кристалах окисів ванадію під дією локального нагріву лазерним випромінюванням. Запропоновано спосіб формування каналів перемикання провідності з електро-оптичним ініціюванням фазового переходу.
• Виконано цикл робіт з математичного моделювання та експериментальних досліджень поширення акустичних хвиль у віртуальних та реальних водних середовищах. Встановлені особливості і характер розсіяння акустичних хвиль в реальних водних середовищах, що дало змогу не тільки виявляти, але й ідентифікувати фізико-механічні характеристики виявлених об'єктів.

На основі цих та інших досліджень розроблено ряд нових технологій з виготовлення елементів функціональної опто- та акусто- електроніки із заданими експлуатаційними характеристиками.

Під керівництвом Г.В.Пляцка захищено дев'ять кандидатських дисертацій. Серед його учнів три доктори наук. Він є автором монографії "Нестаціонарні задачі теплопровідності і термопружності" і співавтором 15 авторських свідоцтв. Опублікував понад 100 наукових праць.